Програма для загальноосвітніх навчальних закладів
суспільно-гуманітарного, філологічного, художньо-естетичного,
технологічногота спортивного напрямів

Рівень стандарту

10-й
(70 год, 2 год на тиждень,
клас
4 год — резервний час)

МЕХАНІКА

(2год) ВСТУП

Зародження й розвиток фізики як науки. Роль фізичного зна-
ння в житті людини й суспільному розвитку. Методи наукового
пізнання.

Учень (учениця):
називає — етапи розвитку фізики як науки, методи наукового пізнання,
принцип відносності механічного руху, прізвища творців механіки, вче-
них, які пояснили вільне падіння тіл, окремі види рухів за формою
їхньої траєкторії, одиниці переміщення, швидкості, прискорення,
приклади швидкостей тіл мікро-, макро-, і мегасвіту;
розрізняє —— фізичне тіло й матеріальну точку, прямолінійний і криво-
лінійний рухи;
формулює — означення рівномірного та рівноприскореного рухів уздовж
прямої;
може — описати—явище вільного падіння тіл, вид механічного руху за
його кінематичним рівнянням; обґрунтовувати суть методу фізичного
моделювання, зміст основної задачі механіки, рівняння руху як за-
лежності координати від часу; характеризувати роль фізики у житті
людини, рух тіла під час вільного падіння, зв’язок лінійних і кутових
величин, що характеризують рух матеріальної точки по колу, вид
механічного руху за його рівнянням швидкості; пояснити, що таке
кутова швидкість та її зв’язок із частотою обертання; суть—фізичних—
ідеалізацій — матеріальної точки, системи відліку; по—рівняти осно-
вні кінематичні характеристики різних видів руху за відповідними їм
рівняннями рухів;
здатний(а)—спостерігати —— рух тіла вздовж прямої, по колу та кинутого
горизонтально; користуватися вимірювальними приладами (лінійкою,
мірною стрічкою, секундоміром) під час визначення прискорення;
оцінити абсолютну й відносну похибки вимірювання, дотримуватися—
правил експлуатації названих вище приладів, узагальнених планів
відповіді про фізичну величину і фізичне явище під час узагальнення
й систематизації знань із кінематики;
може — розв’язувати—задачі, застосовуючи кінематичні рівняння руху;
будувати графіки руху для рівномірного і рівноприскореного рухів.

(10год) Розділ 1. КІНЕМАТИКА

Механічний рух та його види. Основна задача механіки та спосо-
би її розв’язання в кінематиці. Фізичне тіло й матеріальна точка.
Система відліку. Відносність механічного руху. Траєк торія руху.
Рівномірний прямолінійний рух. Шлях і переміщення. Швидкість
руху. Закон додавання швидкостей.
Рівноприскорений рух. Прискорення. Швид кість тіла та пройдений
шлях під час рівноприскореного прямолінійного руху. Графіки
руху.
Вільне падіння тіл. Прискорення вільного падіння.
Рівномірний рух тіла по колу. Період обертання та обертова частота.
Кутова швидкість.

Лабораторна—робота

1. Визначення прискорення тіла під час рівноприскореного руху.

Демонстрації

1. Відносність руху.
2. Прямолінійний і криволінійний рухи.
3. Падіння тіл у повітрі та розрідженому просторі (трубка Нью-
тона).
4. Напрям швидкості під час руху по колу.
5. Обертання тіла з різною частотою.

(20год) Розділ 2. ДИНАМІКА

Механічна взаємодія тіл. Сила. Види сил у механіці. Вимірювання
сил. Додавання сил.
Закони динаміки. Перший закон Ньютона. Інерція та інертність.
Другий закон Ньютона. Третій закон Ньютона. Межі застосування
законів Ньютона.
Гравітаційна взаємодія. Закон всесвітнього тяжіння. Сила тяжін-
ня. Вага і невагомість. Штуч ні супутники Землі. Розвиток космо-
навтики.
Рух тіла під дією кількох сил.
Рівновага тіл. Момент сили. Умова рівноваги тіла, що має вісь
обертання.
Імпульс тіла. Закон збереження імпульсу. Реактивний рух. Меха-
нічна робота та потужність. Механічна енергія. Кінетична й по-
тенціальна енергія. Закон збереження енергії.

Лабораторні—роботи

2. Вимірювання сил.
3. Дослідження рівноваги тіла під дією кіль кох сил.

Демонстрації

1. Вимірювання сил.
2. Додавання сил, що діють під кутом одна до одної.
3. Вага тіла під час прискореного піднімання та падіння.
4. Рівновага тіл під дією кількох сил.
5. Дослід із «жолобом Галілея».
6. Закони Ньютона.
7. Реактивний рух.
8. Пружний удар двох кульок.

Учень (учениця):
називає— — основні етапи розвитку космонавтики та її творців;
наводить— — приклади прояву законів збереження енергії та ім пуль су
в природі й техніці, практичних застосувань законів динаміки;
розрізняє —— рівняння кінематики й рівняння динаміки руху тіла;
формулює — умови рівноваги тіла для поступального й обертального рухів,
закони динамики Ньютона, закон всесвітнього тяжіння, закони збере-
ження механічної енергії, імпульсу; записує їх формули;
може — описати всесвітнє тяжіння та реактивний рух, рух тіла під дією
кількох сил, обґрунтувати реактивний рух як прояв дії закону збере-
ження імпульсу; характеризувати універсальність законів Ньютона,
пояснити фізичний зміст поняття імпульсу; порівняти різні методи
вимірювання сил;
здатний(а)—спостерігати —— залежність ваги тіла від руху опори чи
підвісу, користуватися динамометром і визначати конкретні умови
рівноваги тіла під дією кількох сил, оцінити похибки вимірювання
й дотримуватися—правил експлуатації приладів, які при цьому ви-
користовуються;
може—розв’язувати —— задачі, застосовуючи умови рівноваги тіла, закони
динаміки для опису окремих прикладів руху тіл та їхньої взаємодії, за-
конів збереження імпульсу, енергії, представляти результати вивчен-
ня умов рівноваги тіла та застосування законів руху для розв’язування
навчальних фізичних задач за допомогою таблиць, графіків, формул;
систематизувати знання про закони динаміки та межі їхнього за-
стосування; досліджувати можливі шляхи та екологічні проблеми
використання механічної енергії;
може—розв’язувати—задачі —— , застосовуючи закони динаміки, всесвітнього
тяжіння, збереження імпульсу, енергії.

(4год) Розділ 3. РЕЛЯТИВІСТСЬКА МЕХАНІКА

Основні положення спеціальної теорії від носності. Швидкість світ-
ла у вакуумі. Відносність одночасності подій. Взаємозв’язок маси
та енергії.

Демонстрації

1. Що таке теорія відносності? (Кінофільм).

Учень (учениця):
називає — творців релятивістської механіки, граничну швид кість пере-
дачі взаємодії;
наводить — приклади, які підтверджують справедливість спе ціальної
теорії відносності;
формулює — основні положення спеціальної теорії відносності; записує
формулу взаємозв’язку маси та енергії;
може — обґрунтувати історичний характер виникнення й становлення
теорії відносності;—пояснити значення теорії відносності в сучасній
науці й техніці;
здатний(а)—робити —— висновки про зв’язок фізичних характеристик тіл
і явищ із властивостями простору й часу;
може—розв’язувати —— задачі, застосовуючи формулу взаємозв’язку енергії
й маси.

МОЛЕКУЛЯРНА ФІЗИКА Й ТЕРМОДИНАМІКА

(18год) Розділ 1. ВЛАСТИВОСТІ ГАЗІВ, РІДИН, ТВЕР ДИХ ТІЛ

Основні положення молекулярно-кінетичної теорії будови речови-
ни та її дослідні обґрун тування. Маса й розміри атомів і молекул.
Кіль кість речовини.
Властивості газів. Ідеальний газ. Газові за кони. Тиск газу. Рівняння
стану ідеального газу. Ізопроцеси.
Пароутворення й конденсація. Насичена й не насичена пара. Воло-
гість повітря. Методи ви мірювання вологості повітря.
Властивості рідин. Поверхневий натяг рі дини. Змочування. Ка-
пілярні явища.
Будова та властивості твердих тіл. Кристалічні й аморфні тіла.
Рідкі кристали та їхні властивості. Полімери: їхні властивості
та застосування.

Лабораторні—роботи

4. Дослідження одного з ізопроцесів.
5. Вимірювання відносної вологості повітря.

Демонстрації

1. Властивості насиченої пари.
2. Кипіння води за зниженого тиску.
3. Будова й принцип дії психрометра.
4. Поверхневий натяг рідини.
5. Скорочення поверхні мильних плівок.
6. Капілярне піднімання рідини.
7. Пружна й залишкова деформації.
8. Вирощування кристалів.
9. Зміна кольору рідких кристалів від температури.

Учень (учениця):
називає —— творців молекулярно-кінетичного учення про будову речовини,
учених, які зробили вагомий внесок у створення теорії рідин, твердих
тіл і матеріалів;
наводить—приклади —— рідких кристалів, аморфних і кристалічних тіл
та полімерів;
розрізняє —— ідеальний і реальні гази, ізопроцеси, насичену й ненасичену
пару, кристалічні й полікристалічні тіла;
формулює —— основні положення молекулярно-кінетичної теорії, основне
рівняння молекулярно-кінетичної теорії, рівняння стану ідеального
газу, газові закони, означення поверхневого натягу рідини й вологості
повітря та записує відповідні формули для їх визначення;
може — описати гіпотезу Демокріта про атомну будову речовини та осно-
вні етапи її розвитку, молекулярну будову рідин і полімерів, криста-
лічну будову тіл та їхні загальні механічні властивості; обґрунтувати
суть поняття «ідеальний газ» як фізичної моделі реального газу; ха-
рактеризувати зміст понять: кількість речовини, відносна вологість,
коефіцієнт поверхневого—натягу; пояснити визначальну роль взаємного
роз міщення, руху й взаємодії молекул щодо будови та фізи ко-хімічних
властивостей тіл; пароутворення й конденсацію, тверднення й плавлен-
ня тіл на основі атомно-молекулярних і термодинамічних під ходів;
здатний(а) —— спостерігати змочування й капілярні явища, пароут-
ворення й конденсацію, тверднення та плавлення тіл як фізичних
явищ; робити—висновки про можливість отримання матеріалів з на-
перед заданими фізико-хімічними властивостями; користуватися
манометрами різного типу, психрометром і визначати ним вологість
повітря; дотримуватися—правил їхньої експлуатації;
може—розв’язувати — задачі на застосування рівняння стану ідеального
газу, відносної вологості повітря; представляти графічно ізопроцеси,
результати спостережень за допомогою таблиць та графіків; оцінювати
роль і практичне значення води й водяної пари в процесах утворення
живих організмів та забезпечення умов їхньої життєдіяльності.

(6год) Розділ 2. ОСНОВИ ТЕРМОДИНАМІКИ

Внутрішня енергія тіл. Два способи зміни внутрішньої енергії тіла.
Перший закон термодинаміки. Робота термодинамічного процесу.
Теплові машини. Холодильна машина.

Демонстрації

1. Залежність між об’ємом, тиском і температурою.
2. Зміна внутрішньої енергії тіла внаслідок виконання роботи.
3. Необоротність теплових процесів.

4. Принцип дії теплового двигуна.
5. Моделі різних видів теплових двигунів.
6. Будова холодильної машини.

Учень (учениця):
називає — винахідників теплових машин; наводить—приклади—викорис-
тання теплових машин,
розрізняє— —— роботу і теплообмін, нагрівник, робоче тіло і охолоджувач;
формулює — перший закон термодинаміки і записує—його формулу;
може—описати — будову теплових двигунів, побутового холодильника
та розрізняє їхні основні конструктивні елементи; об—ґрунтовувати
необоротність теплових процесів; характеризувати зміст понять:
внутрішня енергія, кількість теплоти, робота;

здатний(а)—спостерігати —— прояви теплових процесів у природі; робити—
висновки про можливі шляхи вивільнення, трансформації й викорис-
тання внутрішньої енергії тіла;
може — розв’язувати задачі на застосування першого закону термодинаміки;
досліджувати екологічні проблеми, пов’язані із вивільненням, передачею
й використанням теплової енергії та оцінювати їхній стан.

ФІЗИЧНИЙ ПРАКТИКУМ
(5год)

1. Дослідження руху тіла під дією сили тяжіння.
2. Дослідження механічного руху з урахуванням закону збере-
ження енергії.
3. Вивчення одного з ізопроцесів.
4. Визначення коефіцієнта поверхневого натягу рідини.
5. Визначення модуля пружності речовини.

Учень (учениця):
називає —— прилади й матеріали, які використовувалися в експерименті;
формулює мету і завдання дослідження і його теоретичні положення;
може—описати —— й обґрунтувати суть методу дослідження (ідею досліду);
здатний(а) —— самостійно—вивчити—або—повторити фізичні основи дослі-
дження, самостійно зібрати установку й виконати дослідження згідно
з інструкцією та в разі необхідності неодноразово повторити дослід;
користуватися приладами, визначати їхні загальні характеристики,
дотримуватися—правил експлуатації приладів;
може—представляти—результати —— виконання експериментально-прак-
тич них завдань за допомогою формули, таблиці, графіка; оцінювати—
й—перевіряти ступінь вірогідності отриманих результатів; оцінювати
практичне значення набутого досвіду.

УЗАГАЛЬНЮЮЧЕ ЗАНЯТТЯ
1 год

Сучасні погляди на простір і час. Взаємозв’язок класичної та ре-
лятивістської механіки.
На підставі узагальнення знань учнів про простір і час учень розуміє
взаємозв’язок між класичною та релятивістською механікою, усвідомлює
межі застосування законів класичної ме ханіки.
РЕЗЕРВ (4 год.)

11-й клас

(70 год, 2 год на тиждень,4 год — резервний час)

ЕЛЕКТРОДИНАМІКА
10 год.

Розділ 1. ЕЛЕКТРИЧНЕ ПОЛЕ ТА СТРУМ

Електричне поле. Напруженість і потенціал електричного поля.
Речовина в електричному полі. Вплив електричного поля на живі
ор ганізми.
Електроємність. Конденсатори та їхнє використання в техніці.
Енергія електричного поля.
Електричний струм. Електричне коло. Джерела та споживачі елек-
тричного струму. Електрорушійна сила. Закон Ома для повного
кола. Робота та потужність електричного струму. Безпека під час
роботи з електричними пристроями.
Електричний струм у різних середовищах (металах, рідинах, газах)
та його використання.
Електропровідність напівпровідників. Власна й домішкова провід-
ності напівпровідників. Напів провідниковий діод. Застосування
напів про від никових приладів.

Лабораторні—роботи

1. Визначення ЕРС і внутрішнього опору дже рела струму.
2. Дослідження електричного кола з на пів провідниковим діодом.
Демонстрації
1. Електричне поле заряджених кульок.
2. Будова й дія конденсатора постійної та змінної ємності.
3. Енергія зарядженого конденсатора.
4. Залежність сили струму від ЕРС джерела та повного опору кола.
Учень (учениця):
називає — основні етапи становлення вчення про електрику та магнетизм,
його творців, основні елементи електричного кола, носії електричного
заряду в різних середовищах, допустимі норми безпеки життєдіяльності
людини під час роботи з електричними пристроями;
наводить—приклади —— практичних застосувань конденсаторів, реостатів,
дільників напруги, напівпровідникових приладів та їхнє застосування
у побуті й техніці;
розрізняє —— ЕРС і напругу, види електропровідності напів провідників;
формулює — закон Ома для повного кола та записує його формулу;
може —— описати механізм електропровідності металів і на півпровідників
р- і n-типу, p-n-переходу, обґрунтовувати вплив електричного поля на
живі організми; характеризувати напруженість і потенціал електрич-
ного поля, електроємність, ЕРС джерела струму як фізичні величини;
пояснити принцип дії джерела електричного струму, напівпровід-
никового діода; порівняти вольт-амперні характеристики резистора
й напівпровідникового діода;
здатний(а) —— спостерігати прояви електричних явищ у природі, відтво-
рення ліній напруженості електричного поля;—користуватися—амперме-
тром, вольтметром, дотримуватися—правил роботи з ними; визначати
силу струму, напругу й електроємність, оцінити похибки вимірювання;
робити—висновок про історичний характер фізичного пізнання;
може —— розв’язувати—задачі, застосовуючи формули для визначення
напруженості електричного поля, ємності конденсатора, енергії за-
рядженого конденсатора, закону Ома для повного кола; представляти
результати експерименту з дослідження електричних кіл; система-
тизувати знання про електричні поля та закони постійного струму;
досліджувати екологічні проблеми регіону, пов’язані з виробництвом,
передачею і споживанням електричної енергії.

10год. Розділ 2. ЕЛЕКТРОМАГНІТНЕ ПОЛЕ

Електрична та магнітна взаємодії. Взаємодія провідників зі стру-
мом. Індукція магнітного поля. Потік магнітної індукції. Дія магніт-
ного поля на провідник зі струмом. Сила Ампера. Сила Лоренца.
Магнітні властивості речовини. Застосування магнітних матеріа-
лів. Магнітний запис інформації. Вплив магнітного поля на живі
організми.
Електромагнітна індукція. Закон електромаг нітної індукції. Індук-
тивність. Енергія магнітного поля котушки зі струмом.

Змінний струм. Генератор змінного струму. Трансформатор. Вироб-
ництво, передача та використання енергії електричного струму.

Лабораторна—робота
3. Дослідження явища електромагнітної індукції.
Демонстрації
1. Дія магнітного поля на струм.
2. Відхилення електронного пучка магнітним полем.
3. Магнітний запис звуку.
4. Електромагнітна індукція. Правило Ленца.
5. Залежність ЕРС індукції від швидкості зміни магнітного потоку.
6. Залежність ЕРС самоіндукції від швидкості зміни сили струму
в колі та індуктивності провідника.
7. Утворення змінного струму у витку під час його обертання в маг-
нітному полі.
8. Осцилограми змінного струму.

Учень (учениця):
називає— — основні етапи становлення вчення про магнетизм, його творців,
умови виникнення явища електромагнітної ін дукції;
наводить—приклади —— дії сили Ампера, сили Лоренца, закону електромаг-
нітної індукції, дії трансформаторів, магнетиків у природі й техніці;
розрізняє — електричне і магнітне поля та джерела їх утворення, ЕРС
індукції й ЕРС джерела струму;
формулює — означення сили Ампера й сили Лоренца та правила визна-
чення напрямків їхньої дії, закон електромагнітної індукції, правило
визначення напрямку індукційного струму й записує формули названих
вище законів;

може—описати —— механізми намагнічування речовини, утворення ЕРС
індукції; обґрунтовувати вплив магнітного поля на живі ор ганізми;—
характеризувати фізичні величини: ЕРС індукції, ін дуктивність, маг-
нітну індукцію; пояснити принцип дії та будову генератора змінного
струму, підвищувального й понижувального трансформаторів;
здатний(а) —— спостерігати—прояви магнітних явищ у природі; визна-
чати напрямки дії сил Ампера й Лоренца та індукційного струму
в конкретних прикладах; оцінити історичний характер становлення
знань про електрику й магнетизм; робити—висновок про соціальну
обумовленість розвитку фізичних знань;
може—розв’язувати —— задачі, застосовуючи закон про електромагнітну
індукцію; графічно—представляти результати визначення напрямків
магнітного поля, сил Ампера й Лоренца, ін дукційного струму; система-
тизувати знання про електричне й магнітне поле і їхній взаємозв’язок;
досліджувати екологічні проблеми, пов’язані з виробництвом, пере-
дачею та застосуванням електричної енергії.

15год.Розділ 3. КОЛИВАННЯ ТА ХВИЛІ

Коливальний рух. Вільні коливання. Гармонічні коливання. Амп-
літуда, період і частота коливань. Рів няння гармонічних коливань.
Вимушені коливання. Резонанс.
Математичний маятник. Період коливань математичного маят-
ника.
Поширення механічних коливань у пружному середовищі. Попере-
чні та поздовжні хвилі. Довжина хвилі.
Коливальний контур. Виникнення електромагнітних коливань
у коливальному контурі. Гармонічні електромагнітні коливання.
Частота власних коливань контуру. Резонанс.
Утворення й поширення електромагнітних хвиль. Швидкість
поширення, довжина й частота електромагнітної хвилі. Шкала
електромагніт них хвиль. Властивості електромагнітних хвиль різ-
них діапазонів частот. Електромагнітні хвилі в природі й техніці.

Лабораторна—робота
4. Виготовлення маятника й визначення періоду його коливань.
Демонстрації
1. Вільні коливання вантажу на нитці та вантажу на пружині.
2. Вимушені коливання.
3. Резонанс.
4. Коливання тіл як джерел звуку.
5. Роль пружного середовища у передачі звукових коливань.
6. Залежність гучності звуку від амплітуди коливань.

7. Залежність висоти тону від частоти коливань.
8. Відбивання звукових хвиль.
9. Застосування ультразвуку.
10. Вільні електромагнітні коливання низької час тоти в коливаль-
ному контурі та залежність їхньої частоти від електроємності
та індуктивності контуру.
11. Випромінювання й приймання електромаг нітних хвиль.
12. Шкала електромагнітних хвиль.

Учень (учениця):
називає — види механічних коливань і механічних хвиль, вчених, які
зробили вагомий внесок у становлення теорії коливань, види електро-
магнітних хвиль за їх довжиною (частотою), основні елементи коли-
вального контуру й приймача радіохвиль;
наводить — приклади проявів і застосувань коливальних і хви льо вих
явищ у природі й техніці, застосування електромагнітних хвиль;
розрізняє —— поперечну й поздовжню хвилі, основні характеристики й влас-
тивості електромагнітних хвиль різного діапазону;
формулює — ознаки гармонічних коливань;
записує — рівняння гармонічних коливань і формулу періоду коливань
у коливальному контурі;
може — описати—основні характеристики коливального й хви льового ру-
хів, власні й вільні коливання, коливання маятника, поширення пруж-
ної хвилі, перетворення енергії в коливальному контурі на основі закону
збереження й перетворення енергії, утворення й поширення електро-
магнітних хвиль; обґрунтовувати механічну хвилю як особливий вид
руху на прикладі передачі коливань у пружному середовищі, екологічні
проблеми, пов’язані з використанням радіотехнічних пристроїв; харак-
теризувати суть методу фізичних ідеалізацій на прикладі гармонічних
коливань, швидкість поширення, довжину і період електромагнітної
хвилі як фізичні величини; порівняти параметри коливань за їхніми
рівняннями руху, властивості електромаг нітних хвиль залежно від
довжини хвилі; представляти електромагнітну хвилю схематично;
оцінити внесок вітчизняної науки в розвиток радіотехніки; система-
тизувати знання про електромагнетизм як фізичну теорію

здатний(а) —— спостерігати коливання маятника, електромагнітні коли-
вання, користуючись осцилографом; користуватися радіотехнічними
пристроями; визначати період коливань маятника, довжину електро-
магнітної хвилі за її частотою; дотримуватися—правил проведення
спостережень коливальних і хвильових процесів, а також правил без-
пеки жит тєдіяльності під час роботи з радіотехнічними приладами;
до—с—ліджувати за лежність періоду коливань нитяного маятника від
довжини його підвісу;
може—розв’язувати — задачі, застосовуючи основні параметри гармоніч-
них коливань, формулу взаємозв’язку довжини, періоду й швидкості
поширення хвилі;—представляти—отримані результати графічно і за
допомогою формул.

12год. Розділ 4. ХВИЛЬОВА І КВАНТОВА ОПТИКА

Розвиток уявлень про природу світла. Джерела й приймачі
світла. Поширення світла в різних середовищах. Поглинання
й розсіювання світла. Відбивання й заломлення світла. Закони
заломлення світла.
Світло як електромагнітна хвиля. Інтерференція й дифракція
світлових хвиль. Поляризація й дисперсія світла. Неперервний
спектр світла. Спектроскоп.
Квантові властивості світла. Гіпотеза М. План ка. Світлові кванти.
Енергія та імпульс фотона. Фотоефект. Рівняння фотоефекту. За-
стосування фотоефекту. Люмінесценція.
Квантові генератори та їхнє застосування.
Корпускулярно-хвильовий дуалізм світла.

Лабораторна—робота
5. Спостереження інтерференції та дифракції світла.
Демонстрації
1. Світловод.
2. Одержання інтерференційних смуг.
3. Дифракція світла від вузької щілини та дифракційної ґратки.
4. Дисперсія світла під час його проходження крізь тригранну
призму.
5. Фотоефект на пристрої з цинковою пластинкою.
6. Люмінесценція.
Учень (учениця):
називає— — основні етапи розвитку оптики як науки та прізвища її творців,
розмір сталої Планка, значення швидкості поширення світла у вакуумі,
повітрі й воді;
наводить—приклади —— застосування оптичних явищ у техніці й вироб-
ництві;
розрізняє —— хвильові й квантові властивості світла; формулює закони
заломлення світла, рівняння Ейнштейна для фотоефекту;
може—описати —— корпускулярно-хвильовий дуалізм світла, обґрунто-
вуючи його суть та місце в сучасній фізичній картині світу; характе-
ризувати суть оптичних явищ: поширення світла в різних середови-
щах, розсіювання й поглинання світла, інтерференцію й дифракцію
світлових хвиль, поляризацію й дисперсію світла; пояснити принцип
дії квантових генераторів світла, квантово-хвильову природу світла;
порівняти енергію, масу, імпульс фотона з відповідними характерис-
тиками одного з макротіл;
здатний(а)—спостерігати —— оптичні явища в атмосфері, пояснюючи їхню
суть; користуватися оптичними приладами, дотримуватися—правил
їхньої експлуатації; оцінити історичний характер становлення знань
про природу світла; робити—висновок про корпускулярно-хвильову
природу світла;
може — розв’язувати задачі на розрахунок маси, енергії та імпульсу
фотона, застосовуючи формулу Планка та рівняння Ейнштейна для
фотоефекту.

12год. Розділ 5. АТОМНА ТА ЯДЕРНА ФІЗИКА

Історія вивчення атома. Ядерна модель атома. Квантові постулати
Н. Бора. Випромінювання та поглинання світла атомами. Атомні
й молекулярні спектри. Спектральний аналіз та його застосування.
Рентгенівське випромінювання.

Атомне ядро. Протонно-нейтронна модель атомного ядра. Нуклони.
Ядерні сили та їхні особливості. Стійкість ядер.
Фізичні основи ядерної енергетики. Енергія зв’язку атомного ядра.
Способи вивільнення ядерної енергії: синтез легких і поділ важких
ядер. Ланцюгова реакція поділу ядер Урану. Ядерна енергетика
та екологія. Радіоактивність. Види радіоактивного випромінюван-
ня. Період піврозпаду. Отримання й застосування ра діо нуклідів.
Дозиметрія. Дози випромінювання. Радіоактивний захист людини.
Елементарні частинки. Загальна характеристика елементарних
частинок. Класифікація елементарних частинок. Кварки. Космічне
випромінювання.

Лабораторна—робота
6. Спостереження неперервного й лінійчатого спектрів речовини.
Демонстрації
1. Модель досліду Резерфорда.
2. Будова й дія лічильника йонізуючих частинок.
3. Фотографії треків частинок.
Учень (учениця):
називає— — основні етапи розвитку ядерної фізики та її творців, загальні
параметри атомних електростанцій України;
наводить—приклади —— застосування радіоактивних ізотопів у виробництві
та в інших науках;розрізняє —— природну й штучну радіоактивність, ядерні реакції поділу
важких ядер і синтезу ядер легких ізотопів; формулює постулати Бора
й записує їх;
може—описати —— дослід Резерфорда й механізми походження різних видів
випромінювання; обґрунтовувати можливість ви вільнення атомної
енергії та робити—висновок—про сучасні екологічні проблеми її вико-
ристання; характеризувати—ядерну модель атома, будову атома ядра,
порівнювати властивості протонів і нейтронів; пояснити—природу
радіоактивного випромінювання, механізм ядерних реакції поділу
й синтезу;
здатний(а)—спостерігати —— й користуватися фотографіями треків
елементарних частинок і визначати їхню масу, енергію й електричний
заряд; оцінити внесок українських учених у до слідження будови ато-
мів і ядер атомів та становлення атомної енергетики; користуватися
побутовим дозиметром, дотримуючись правил роботи з ним;—робити—
висновок про історичний характер та суспільну зумовленість розви-
тку фізичної науки;
може—розв’язувати —— задачі, застосовуючи формулу взаємо зв’язку маси
та енергії; представляти результати вимірювання радіоактивного
фону у вигляді радіологічної карти місцевості;
досліджувати— —— й—узагальнювати екологічні проблеми ре гіону, пов’язані
із природним і техногенним радіоактивним фоном та застосуванням
радіоактивних ізотопів і рентгенівського випромінювання в медицині,
на виробництві.

ФІЗИЧНИЙ ПРАКТИКУМ

1. Визначення енергії зарядженого конденсатора.
2. Дослідження електричних кіл.
3. Визначення довжини світлової хвилі.
4. Визначення прискорення вільного падіння за допомогою маят-
ника.
5. Вивчення будови дозиметра й складання радіологічної карти
місцевості.
6. Вивчення треків заряджених частинок за готовими фотографі-
ями.
Учень (учениця):
називає — прилади й матеріали, які використовувалися в експерименті;
формулює — мету й завдання дослідження, а також його теоретичні по-
ложення;
може — описати та обґрунтувати суть методу дослідження (ідею до-
сліду);
здатний(а) —— самостійно вивчити або повторити теорію роботи, само-
стійно зібрати установку й виконати дослідження згідно з інструкцією
та в разі необхідності неодноразово повторити дослід; користуватися
приладами, визначати їхні загальні характеристики, дотримуватися—
правил експлуатації приладів;
може—представляти —— результати виконання завдань за допомогою фор-
мули, таблиці, графіка; оцінювати й перевіряти ступінь достовірності
отриманих результатів; оцінювати практичне значення набутого до-
свіду.

УЗАГАЛЬНЮЮЧІ ЗАНЯТТЯ
2 год.

Фізика й науково-технічний прогрес. Фізична картина світу як
складова природничо-наукової картини світу. Роль науки в житті
людини та суспільному розвитку.
Сучасні уявлення про будову речовини.

Учень (учениця):
називає — основні етапи становлення фізичного знання та вчених, що
зробили значний внесок у розвиток фізики;
наводить—приклади —— застосувань фізичної науки в житті сучасної циві-
лізації, в побуті й техніці;
розрізняє —— фізичну й природничо-наукову картини світу;
формулює — основні положення сучасної фізичної картини світу;
може—описати —— зміст фундаментальних фізичних теорій; обґрунтовува-
ти історичний характер та соціальну обумовленість розвитку фізичної
науки; характеризувати провідну роль сучасної науки в розвитку
людської цивілізації; оцінити вплив досягнень сучасної фізичної на-
уки на розвиток виробництва, технологій та інших наук, у тому числі
й суспільно-економічних; здатний—робити—висновок про визначальний
вплив фізичної нау ки на розвиток сучасного природознавства;
може—систематизувати —— знання з фізики на основі сучасної фізичної
картини світу; досліджувати екологічні проблеми ре гіону, пов’язані
з виробництвом.
РЕЗЕРВ (4 год.)